Serhii Wened
Не потрібно нічого боятись,
Вирок винесено вже давно.
Залишається тільки сміятись,
Бо усі ми колись помремо.
Ми не житимем вічно на світі,
Мене спіткала нова пригода,
Я швидко зібрався й поїхав у даль.
І хоч дістала мене там негода,
Я поборов у собі печаль.
Зустрів на шляху я цікаву людину,
Мені не важливо, що думають інші.
Не для них проживаю я своє життя.
І хай вони кращі, багатші і більші,
Та в мене на плечах лиш моя голова.
Коли усвідомив цю думку глибоку,
Кому потрібні податі й пожертви?
Не Богу, а лише церквам,
Що виглядають наче царськії палаци,
Де продають своє учення вам.
Навіщо Богу ваші гроші,
Ціла вічність завмерла у твоїх очах.
Ціла вічність, і більше не треба.
Зазирнувши у них – поборов в собі страх,
І сильнішим я став біля тебе.
Я не знаю, чи будуть іще перешкоди,
Я був сліпим заручником системи.
Я вірив в конституцію, права.
Я намагався не порушувать закони,
Та влада вже зворотне довела.
Я зрозумів, надіюсь ще не пізно,
*281*
Я закурю цигарку, візьмусь за кермо,
І поїду в далеку дорогу.
Може здатись, напевно, мені все одно,
Та люблю я цю нову пригоду.
І зміни вже не за горами…
Було багато перешкод.
Засяє сонечко над нами,
Ми на шляху до нагород.
І так втрачали ми багато
Ти посміхнись до всього світу,
Усмішку йому ніжну подаруй.
І він зрадіє радісно привіту,
На своїх крилах понесе тебе до мрій.
Бо світ не добрий зовсім, і не злий,
Я ще не здався і здаватись не збираюсь.
Допоки у судинах цих пульсує кров.
Нехай я на стежках своїх багато спотикаюсь,
Та я встаю після падіння знов і знов.
І перешкоди ці завжди мені потрібні,
Чому б не сьогодні ті кроки зробити,
Що вперто й сміливо ведуть до мети.
Чому б не сьогодні життя полюбити,
Чому б не сьогодні, скажи?
Бо завтра вже може не бути.
Усе так просто в нашому житті,
Та ми самі ускладнюємо все.
Хто хоче – той знайде перлину у лайні,
А хто не хоче, тому вічно не везе.
Він і не мріяв, в Бога не просив.
