Ольга Фабін
Твої грози, мої сльози
потихеньку заковтує світ.
Наші душі, наші руки
гучно бились об лід.
Тепле повітря, багата уява…
Ти мені снишся.
Коли закінчиться війна,
Ти подаруєш мені орден за відвагу.
За те, що дихала, жила і відчувала спрагу.
Ти подаруєш мені орден
За усі мої мігрені.
Дерева у лісах ще не зелені.
