N. T.
Мені б впиватись запахом дощів,
Коли асфальт чорніє під водою.
І крапелька так гучно капотить
Вдаряючись об руку мою.
Неначе цілий світ у моїй владі.
Темні вечори, яскраві зорі
Поглинає ніч ввесь білий світ.
І не треба більшого дарунок,
Аніж твої ніжні поцілунки,
Аніж твої очі на моїх,
Аніж плечі у руках твоїх.
Надворі сніг паде із неба,
Гуляє віхола кругом,
Холодні руки, бо так треба,
Щоб ти зігрів мене теплом.
Холодні плечі і вуста,
Чекають твоїх поцілунків.
Давай, давай, всади у мене кулю
Давай, я їй обійми розпростер.
Та знай, що на одну ворожу
Прийде до тебе тисячі за мою смерть.
Цілував він її у скроню,
У губи її цілував,
І стан він щодуху стискав,
Бо сильно її так жадав.
Хотів він її надкусити,
Вселити у себе хотів,
Довгая процесія,
Всі рядочком йдуть,
Воїна полеглого,
На щиті несуть.
Стала я навколішки,
Котиться сльоза.
Коли навколо лише злоба,
І поглинає мене мука,
Візьму тебе за руку знову,
І відійде уся недуга.
Коли на дворі вже руїни,
Стою. Сама. На панахиді мрії.
Під ліхтарем розвінчаних надій.
Скотилися за обрій дні тихії,
А я не роблю вже ніяких дій.
Стою. Мовчу. На вулиці мовчання.
Слова серце розривають
Я погана - я це знаю.
Дикі крики і скандали
Я погана - це я знаю.
Ні кохання, ні поваги,
Всі кажуть, що життя безцінне,
Та свому знаю я ціну,
Стаканчик кави, сигарета,
За все тобі я заплачу.
Не хочу більше сліз і горя,
Я вільна є і я є Незалежна,
Я неподільною була і залишусь.
Мене гартує нація безсмертна,
Яка боронь край і нею я горджусь.
Я сильна є і я не підкорюся,
Коли на небі гаснуть зорі,
Коли давно блукають сни,
Ти подивися в мої очі,
Бездонне море в них журби.
Коли збуяють трави в полі,
