Лія Бронте
Зіроньки наче окутані сном,
Полум‘я більше не грає.
Виють самотні вовки за вікном,
Місяць нам більше не сяє.
Ніч наче злодій, вкрала всі мрії.
Очі в тумані сховала.
Минають ночі,
Горять зірки, сумують очі.
Це все про нас,
І все не вічне,
Уходять з часом почуття.
Незбутні мрії нас шукали,
